?

Log in

entries friends calendar profile Previous Previous Next Next
Таня Савченко. "Мануал до черепахи" ("Мануал к черепахе") - Елена Мариничева
emarinicheva
emarinicheva
Таня Савченко. "Мануал до черепахи" ("Мануал к черепахе")
Мануал до черепахи
Вот предисловие, которое меня попросили написать к этой новой, только что вышедшей, необычайно интересной украинской книжке. Книжка написана на украинском, предисловие (соответственно, и стихи Исикавы Такубоку) помещаю в двух вариантах - на украинском и на русском.
На русском:
«И все странники воротятся домой…»
«Мануал к черепахе» - первое прозаическое произведение Тани Савченко, поэта и великолепного переводчика поэзии.Мы познакомились несколько лет назад - сначала через Живой Журнал, а потом и лично. Узнав, что Таня пишет ещё и прозу, я,  честно говоря, не удивилась: меня всегда поражало  её мужественное, мудрое, что называется взрослое отношение к различным жизненным ситуациям, за которым угадывался не просто сильный характер, но и серьёзный, авторский мир (ну да, мы все взрослые люди – тем не менее  некоторую постмодернистскую инфантильность  - и в жизни, и в литературе –  перерастают, в отличии от Тани, далеко не все).
Короткий отрывок из «Мануала» я  прочитала в прошлом году в  «запорожском» выпуске  литературного альманаха «Новая проза»: ни на что не похожий сюжет о каких-то одиноких детях, их странных родителях… Из небольшого отрывка мало что можно было понять о фабуле романа, зато было ясно - это  настоящая проза, -  вот не знаю я, как, почему, за счёт чего возникает  такое безусловное впечатление от каких-то нескольких фраз, но оно никогда не обманывает. Стала искать полный текст, и оказалось, что  «Мануал для черепахи», написанный несколько лет назад,  Таня никогда не публиковала. Попросив  рукопись у автора, я буквально нырнула в мир её глубоководного письма. Ну а потом, с Таниного позволения, рекомендовала «Мануал» издательству «КСД» (г.Харьков) и очень рада, что его главный редактор Светлана Скляр к моей рекомендации прислушалась и мою очарованность этим необычным текстом во многом разделила.
 Живёт себе поживает забавная дружная семейка: шестеро детей (от четырнадцати до двух лет) и  мама с папой. Дети комично проказничают, папа читает им прекрасные книги,  никто никого не ругает и не воспитывает, все друг друга любят и понимают. Но вдруг что-то случается. Родители исчезают – уезжают, как считают дети. А в доме появляется крошечная новорожденная Варварка. И неизвестно, как ухаживать за ней, варить еду, помогать себе и друг другу, как вообще жить в оставленном отцом и матерью доме. Сначала все стараются делать вид, что ничего не произошло: «Они тупо боялись, они тупо не хотели замечать, что в их пелёночной жизни что-то изменилось", - рассказывает одна из старших сестёр, Инна. Другая сестра, Ольга, тоскуя о родителях,   хочет покончить самоубийством –  уплыть далеко в море, « надеясь, что какая-нибудь из рыб проглотит её",    нарочно ранит себе руку, открыв горькую истину: « оказывается, даже не очень сильная физическая боль может приглушить боль душевную».  Но время идёт, дети взрослеют и,  то падая душой, то поднимаясь,  спасают друг друга.
 Одиночество человека в мире, его детская незащищённость, оставленность – вот о чем, как мне кажется, «Мануал к черепахе».  «Будьте как дети», - заповедано нам. Но как же это трудно, становясь  взрослыми,  сохранить доверчивое детское сердце  и не отчаиваться!..
Интонационно и по своей метафоричности «Мануал к черепахе»  напомнил мне танку японского поэта Исикавы Такубоку.
Вот несколько как бы отраженных друг в друге отрывков двух авторов:
 «Ольга бродит по городу. Ольга идёт на преступление. Ольга делает это только из-за любви к родителям, из-за тоски по ним. Ей очень, очень, очень не хватает любви…» –
- «Перед огромным морем
     Я один.
     Уже который день,
     Как только к горлу подступают слезы,
     Из дома ухожу." (ИСИКАВА ТАКУБОКУ)
Юра-младший водит маленькую Варварку по ночам в сад, показывая « как ночные мотыльки танцуют с собственной тенью в свете фонарей" -
«На песчаном белом берегу
Островка
В Восточном океане
Я, не отирая влажных глаз,
С маленьким играю крабом." (ИСИКАВА Такубоку)

Юра-старший «собрал мамины карты и папины альбомы, мамины словари и папины книжки, и поджёг..., дымом всё, что любили мать и отец, пусть отнесёт к ним на небо".
« В синем небе
     Тающий дым,
     Одиноко вдали исчезающий дым,
     Ты кого мне напомнил?
     Меня самого?" (Исикава Такубоку)


Но что же это за черепаха, мануал к которой  заключен в романе?  О ней говорит маленькая Варварка: «…Земля лежит на одной черепахе, что плывёт, куда глаза глядят. Но когда-нибудь... она остановится, и на земле прекратятся все ветра, и все странники воротятся домой, где бы они ни плавали, и с кем бы они ни были".

На украинском:
«I повернуться додому усi мандрiвцi…»

«Мануал до черепахи» — перший прозовий твір Тані Савченко, поета й чудового перекладача поезії. Ми познайомилися кілька років тому — спочатку через Живий Журнал, а потім і особисто. Дізнавшися, що Таня пише ще й прозу, я, чесно кажучи, не здивувалася: мене завжди вражало її мужнє, мудре, що називається доросле ставлення до різних життєвих ситуацій, за яким угадувався не просто сильний характер, а й серйозний, авторський світ (авжеж, ми всі дорослі люди — тим не менш певну постмодерністську інфантильність — і в житті, і в літературі — переростають далеко не всі). Коротенький уривок із «Мануала» я прочитала минулого року в «запорізькому» випуску літературного альманаха «Нова проза»: ні на що не схожий сюжет про якихось самотніх дітей, їхніх дивних батьків… Із невеликого уривка мало що можна було зрозуміти у фабулі роману, зате було ясно — це жива, повнокровна, справжня проза, — от не знаю я, як, чому, за рахунок чого виникає таке безумовне враження від якихось  кількох фраз, але воно ніколи не обманює. Я почала шукати повний текст, і виявилося, що «Мануал до черепахи», написаний кілька років тому, Таня ніколи не публікувала. Попросивши рукопис у автора, я буквально поринула у світ її глибоководого письма.
Ну а потім, із Таниного дозволу, рекомендувала «Мануал» видавництву «КСД» і дуже рада, що його головний редактор Світлана Скляр до моєї рекомендації дослухалась і мою захопленicть цим незвичайним текстом багато в чому поділила. Ну а тепер, власне, про сам роман. Живе собі забавна дружна сімейка: шестеро дітей (від двох до чотирнадцяти років) і мама з татом. Діти комічно пустують, тато читає їм прекрасні книжки, ніхто нікого не сварить і не виховує, усі одне одного люблять і розуміють. Та раптом щось стається. Батьки зникають — поїхали десь, як вважають діти. А в будинку з’являється крихітна новонароджена Варварка. І невідомо, як доглядати за нею, варити їжу, допомагати собі й одне одному, як узагалі жити в залишеному батьком і матір’ю домі. Спочатку всі намагаються вдавати, ніби нічого не сталося: «Вони тупо боялися, вони тупо не хотiли помiчати, що в іхньому пелюшковому житті щось змінилося», — розповідає одна зі старших сестер, Інна. Друга сестра, Ольга, сумуючи за батьками, хоче покінчити самогубством — уплисти далеко в море, «сподіваючися, що котрась із риб захоче її проковтнути», навмисне ранить собі руку, відкривши гірку істину: «виявляється, навіть незначний фізичний біль цілком спроможний притлумити
біль душевний». Та час спливає, діти дорослішають і, то падаючи душею, то піднімаючись, рятують одне одного, залишаючись люблячими, турботливими і в той же час по-дитячому щирими. Від батьків починають надходити листи, де ті розповідають про далекі дивовижні міста, якими вони начебто мандрують. У цих листах багато турботи — виявляється, батьки, перебуваючи далеко від дому, знають усе, що відбувається з дітьми, у листах «було те, що вiдбувається з нами тут, — розповідає одна з молодших, Михалька. — Не знаю, звідки мамі ставало відомо все, про що вона нам писала, але, думаю, в такий спосіб вона хотіла показати, що розуміє нас краще, ніж будь-хто з тих, котрі лишаються біля своіх дітей…»

Самотність людини у світі, її дитяча незахищеність, залишеність — от про що, як мені здається, «Мануал для черепахи». Але тепло Дома повертається до героїв — через гармонію з природою, через турботу одне про одного, через любов до батьків, які пішли… «Будьте як діти», — сказано нам. Та як же це складно, стаючи дорослими, зберегти довірливе дитяче серце і не зневірятися, а любити і сподіватися!..

Інтонаційно і за своєю метафоричністю «Мануал до черепахи» нагадав мені танку японського поета Ісікави Такубоку.
От кілька ніби віддзеркалених одне в одному уривків двох авторів:

«Ольга блукає містом, Ольга іде на злочин. Ольга робить це тільки з любові до батьків і з туги за батьками. Їй дуже, дуже, дуже не вистачає любові…» —

— «Де місце знайти таке,

в якому безжурно

ніч перебув би?

Згадаю свій дім —

серце холоне».

(Ісікава Такубоку)

Юра-молодший водить маленьку Варварку по ночах у сад, показуючи, «як ночні метелики танцюють з власними відбитками в світлі ліхтаря» —

«У Східному морі,

на острівці,

на прибережнім білім піску

я, не втираючи сліз,

бавлюся з крабеням».

(Ісікава Такубоку)

Юра-старший «зібрав мамині мапи і батькові клясери, мамині словники і батькові книжки і підпалив… димом усе, що мама и батько любили, мало віднести до них на небо».


«У синє небо

ти злітаєш, диме!

І так самотньо

гаснеш-танеш, диме!..»

(Ісікава Такубоку)

Та що ж це за черепаха, мануал до якої вміщений у романі? Про неї говорить маленька Варварка: «…Земля лежить на одній черепасі, що пливе, куди бачить. Але коли- небудь хтось підійде до черепахи и дасть їй гідну їжу. Тоді черепаха враз зупиниться, перестане плисти, на землі припиняться усі вітри, і повернуться додому усі мандрівці, хоч
би де вони плавали, хоч би з ким вони плавали…»
7 comments or Leave a comment
Comments
galka__ From: galka__ Date: September 21st, 2013 10:43 pm (UTC) (Link)
Елена, извините, но "для" мне кажется не совсем правильным. "мануал к черепахе". тем более в конце вы так и пишете: "Но что же это за черепаха, мануал к которой заключен в романе?"
lovkyj_man From: lovkyj_man Date: September 22nd, 2013 01:46 am (UTC) (Link)
Підтримую. "інструкція до виделки" => "инструкция к вилке".
І мануал слово таке гарне, запашне, соковите :)))
emarinicheva From: emarinicheva Date: September 22nd, 2013 08:04 am (UTC) (Link)
Згодна!
emarinicheva From: emarinicheva Date: September 22nd, 2013 08:00 am (UTC) (Link)
Да, Галя, точнее будет, конечно, "к".
oles_barlig From: oles_barlig Date: September 28th, 2013 08:24 am (UTC) (Link)
!!!
(дзвонив на днях Тані, у неї, наче зараз презентація у Іваново-Франківську, а наступна у Вінниці)
emarinicheva From: emarinicheva Date: September 28th, 2013 10:00 am (UTC) (Link)
Дуже добре!

Мне на днях привезут книжку из Харькова.
oles_barlig From: oles_barlig Date: September 28th, 2013 11:54 am (UTC) (Link)
я, мабуть, отримаю книжку через тиждень (наступної суботи) на День міста (виступатимемо там із Танею від літ-клубу "99")
7 comments or Leave a comment